(no subject)

Saturday, 19 March 2016 12:17
plantago: (Default)
Дочитав нарешті книжку Еріка Райнера "Чому багаті країни забагатіли... і чому бідні країни залишаються бідними". Книжка загалом про те, що "якщо хочете стати успішними - не дивіться, що роблять країни, що вже є успішними, дивіться, що ці країни робили тоді, коли вони ставали успішними". Більш конкретно - що тотальне відкриття ринків і торгівля всіх з усіма не робить усіх однаково багатими, а дає так званий "ефект Матвія" ("хто має, тому дано буде і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має"). Автор стверджує, що взаємовигідна торгівля, яка призводить до зростання добробуту обох сторін, відбувається лише за умови, що обидві країни знаходяться на одному рівні промислового розвитку і у торгівлі ставку роблять на свій "хай-тек". Якщо ж одна країна буде спеціалізуватись на більш високотехнологічній продукції (наприклад сукні), а інша - на більш низькотехнологічній продукції (наприклад на немитій вовні), то вільна торгівля призведе до зубожіння другої країни (а Адам Сміт писав про блага ринку в час, коли Англія була одним з лідерів високотехнологічного виробництва і, відповідно, для Англії відкриті ринки були благом, але не для тогочасної Іспанії). Тому автор виступає за тимчасовий протекціонізм для власної високотехнологічної (це дуже важливо, низькотехнологічна трудомістка промисловість це так само погано, як традиційне сільське господарство) промисловості, поки власна промисловість не розвинеться до того рівня, який дозволить їй ефективно конкурувати на загальносвітових ринках. При цьому обмеження можливості імпорту не повинно означати низької конкуренції для внутрішнього виробника - воно повинно означати, що активна конкуренція має бути з іншими внутрішніми ж виробниками.

Ще з цікавого - збільшення площі насаджень у сільському господарству (щоб же ж наче побільший врожай отримати) неминуче призводить до падіння середньої урожайності при зростанні зусиль. Причина проста - як правило на найбільш підходящих землях вже вирощують, відповідно розширення площ відбувається за рахунок земель, які раніше не оброблялись через їхню нижчу якість (або якісь проблеми - відсутність інфраструктури і т.п.). Відповідно додаткові площі буде обробляти дорожче/важче, а врожай вони будуть давати гірший. Якщо подумати, то все абсолютно логічно і з цим можна погодитись навіть без розбирання конкретних випадків (автор розбирає), але особисто я якось просто ніколи не задумувався про таке.

Також з цікавого - книжку можна зрозуміти як певне обґрунтування того, навіщо потрібна держава в економіці (оскільки я себе маю за ліберала, то вважаю, що потрібно доводити необхідність держави десь, а не можливість її там відсутності). Справа в тому, що суспільство при розвитку саме по собі схильне розвиватись по певній траєкторії - як для нього природньо, через вже існуючи механізми, подібно до того, як вода сама по собі біжить по рівчачках у заглиблення, а от вверх не біжить. Причому немає жодних гарантій, що "нормальний" і "природній" шлях розвитку буде одночасно "найкращим", "шляхом до добробуту". Ба більше - навіть побіжний погляд на світову історію дає зрозуміти, що нормою є швидше бідність і неефективність, а успішні країни - то швидше винятки з загальної маси. А вже якщо суспільство хворе, то тим більше "нормою" для нього буде шлях до бідності. Гарним прикладом цьому є Україна з середини 90-х до кінця нульових - всі, хто міг розкрадали країну і потроху ділились з тими, кому пощастило менше (і через робочі місця, і через низову корупцію, і через банальні продуктові пакети "до дня..." чи перед виборами). І всіх загалом це більш-менш влаштовувало. А от щоб вийти такого порочного кола, прийняти і зрезалізувати рішення, що багатьом не вигідні у найближчій перспективі, але у у більш віддаленій - ведуть до процвітання і може бути необхідна держава. Бо держава, як суб'єкт, що витрачає не свої гроші, "може собі дозволити" вкладатись у необхідне, але збиткове і це вкладання з часом дає позитивний результат у позадержавній економіці (традиційні приклади - витрати держави на озброєння, на фундаментальну науку, на космос). Хоча тут, звичайно, не все так однозначно, бо немає гарантій, що держава буде поводитись саме так (не складно уявити, що до влади можуть прийти популісти і країна загрузне у злиднях).

Але найбільшу емоцію викликав один з додатків, де наводяться поради з книжки Філіпа фон Хорніка "Австрія понад усе" (1684 рік) у дев'яти пунктах щодо того, як правителю зробити свою країну багатою і процвітаючою. Певною мірою поради застаріли (наприклад порада шукати поклади золота і срібла), але загалом ці поради (1684 рік!) є більш розумними, ніж поради багатьох наших експертів-економістів. Подібні емоції я відчував, коли одного разу на канікулах в селі знайшов прадідусеву підбірку з різними матеріалами по сільському господарству і у вирізках з дореволюційних газет описувались деякі навіть не речі, а технології і підходи, які були більш прогресивними і правильними ніж ті, що використовували селяни як у власних господарствах, так і у колгоспі.
plantago: (Default)
Прийшов на роботу Васильович (вчора його не було) приніс шампанське та пташине молоко в шоколаді. Випили за Василя, з'їли по цукерці... після чого жіноцтво сказало, що це все не те і сказало діставати сало з морозильника... :)

(no subject)

Monday, 1 December 2014 22:59
plantago: (Default)
Ура, мені нарешті прийшов замовлений чай з Китаю!

(no subject)

Thursday, 6 November 2014 09:21
plantago: (Default)
Знову обурюються тим, що голоси скуповували. А я от собі думаю
а) чи точно це так вже й погано?
б) чому б це не узаконити?

А щоб це не було на чиюсь користь - нехай голоси скуповує держава. Вигладало б це дуже просто - виборець приходить у відповідне відділення (можна навіть зробити їх пересувними), каже, що хоче продати свій голос на цих виборах, підписує договір купівлі-продажу, отримує гроші у розмірі, скажімо, одного прожиткового мінімуму (це в рази більше, ніж пропонують кандидати, очевидний виграш для виборця), і в реєстрі виборців ставиться відмітка, що цей виборець у цих виборах не приймає участі.
В результаті всім добре - і, що продають голоси отримають значно більшу суму, ті, що не продають - отримають ту владу, за яку вони проголосували (бо картина результатів виборів не спотвориться). Ляпота!
plantago: (Default)
http://vyboromat.net/ - хороша штука, мені сподобалось. Звичайно, не варто приймати рішення лише на основі такого  (потрібно все ж знати політ.сили), але все ж такі "компаси" теж повинні бути.
plantago: (Default)
Одним із коментарів, які доводиться регулярно чути про випадок з Шуфричем в Одесі, що це, мовляв, не по-європейски. Навіть посол ЄС на минулому тижні висловився у цьому ключі. Мене це трохи дивує, якщо чесно. По-перше, що значить "не по-європейськи"? кожен, хто хоч трохи знайомий з історією європейських країн має знати, що вона була далеко не постійно мирно-ванільною. І навіть не обов'язково згадувати про різні ночі та релігійні війни, де сторони часто запрошували одна одну "на вогник", можна згадати і значно більш близькі до нас події. Чи Румунія не Європа? А Чаушеску ж не просто дали по пиці. Та й французька молодь у 1968 році поводилась не завжди ввічливо. Так що в Одесі молодь повела себе не дуже добре, але, загалом, більш-менш у європейських молодіжних традиціях. ("не-поєвропейськи" - це коли протестна молодь зустрічається з тітушками і розмахують одне перед одним руками майже без бійок, а якщо хтось раптом загубить окуляри - обидві сторони дружно їх шукають)

Мені у цьому контексті згадується фраза Ернандо де Сото, який, досліджуючи витоки суспільного багатства, писав, що розвинуті країни переважно дають поради спираючись на те, як у них самих все влаштовано нині і їхні рекомендації добре працювали б у таких самих розвинутих країнах, але в країнах, які ще тільки мають стати розвинутими - працюють погано  і при цьому вони вже самі забули, яким чином, за рахунок яких дій і методів вони досягли свого нинішнього, успішного стану. Схоже з демократією приблизно така ж штука - європейці знають, як воно має бути, але вже забули яким чином вони колись досягли цього стану, з чого саме починали. А починали вони з розуміння, що "демократія - це простір домовленностей вільних озброєних людей"  (Франклін). Тобто коли різні соціальні групи вважають за потрібне враховувати інтереси інших груп не тому, що їм так порадили іноземні експерти, а тому, що інакше ці інші групи засмутяться, прийдуть і засмутять того, хто не врахував їхні інтереси (можливо навіть насмерть засмутять - бувало і таке). Звідси ростуть корені європейської демократії та толерантності. З часом більш мирні варіанти люстрації замінили більш жорстокі, але зовсім не тому, що вони просто були більш мирними і гуманними, а суто тому, що вони були більш ефективними і надійними. Тобто в ситуації між вибором двох подібних діючих інструментів, які давали принципово однаковий результат, європейці обрали більш прогресивний, сучасний суд був лише заміною суду народному. У нас же об'єктам люстрації пропонують прийняти проти себе механізм мирної люстрації при тому, що власне сама необхідність люстрації для них далеко не так вже й очевидна. Навіщо їм самим позбавляти себе влади, якщо можна знову прийти у владу і робити там те, що вони робили до 2014 року? Абсолютно нормально і природньо, що люди не хочуть погіршувати свій стан. Було б дивно, якби вони себе вели інакше.

Якщо вже говорити про Європу, то нині там люди у владі не поводять себе як Шуфрич, а якщо раптом про них щось таке взнають  - тихенько йдуть з влади і не висовуються. У нас такого немає,  просто не працює відповідна інституція. Чому? А дуже просто - інституція це не лише певний набір правил, але й механізмів покарання за порушення цих правил. Механізми можуть бути різними, навіть суто моральними - наприклад з тим, хто порушив неформальні правила, переставали здоровкатись, запрошувати в гості та  взагалі впізнавати і у такій ситуації люди могли й стрілятись. Але хіба це про Україну? Якщо Чечетов голосно у прямому ефірі почне в черговий раз розповідати про те, як вони розвели всіх як кошенят, то чи перестане його сусід з ним здоровкатись? а чи взагалі для Чечетова це має значення моя чи ваша думка? Відповідно, щоб інституція працювала, необхідно, щоб покарання за порушення було достатньо серйозним з точки зору потенційного порушника. Яким чином це забезпечити? прокуратура та суд? У Європі приблизно так і є. Через суд спробував Лещенко не допустити до виборів Хорошковського. І що? А нічого - Хорошковський далі іде на вибори. Значить цей механізм люстрації теж не працює. Який залишається? Так отож-бо... (С)

Підсумовуючи - так, погано, що люстрація відбувається через сміттєвий бак і кандидатам в депутати розлючені молодики б'ють морди. Але вина за це у рівній мірі лежить як на радикалах, так і на тих, хто саботує мирний процес очищення суспільства. І якщо Шуфрич зацікавлений у тому, щоб його не побили ще сильніше (а йому ж навіть нічого не зламали), то значить він має бути зацікавленим у тому, щоб в Україні нормально працювали суди та органи правопорядку. Чим швидше в Україні пройдуть реформи - тим швидше піде в історію "сміттєва" люстрація.

plantago: (Default)
Насправді це дуже небезпечна тенденція - від такого не так вже й далеко до фашизму. Чомусь у масовій уяві фашизм - це якесь інфернальне Зло, дно морального падіння, сповідувати його можуть лише якісь виродки. Насправді фашизм як такий - це досить звичайне зло, не більш фантастичний, ніж кучмізм чи те, що у нас сором'язливо називають корупцією (шановні, корупція, тобто специфічна вада економічної системи - в США, Франції чи Норвегії, в Україні в економічний системі немає такої вади, в Україні "корупція" - це і є економічна система, а значить її треба вже називати якось інакше). Знищення євреїв і гомосексуалістів у концтаборах, стерилізація психічно хворих - це можливі додаткові опції фашизму, а не він сам. Тобто "ми не виродки, а значить з нами такого статись не може" - позиція помилкова, фашистами можуть стати загалом нормальні і у багатьох аспектах позитивні люди. Ніхто не є апріорпі застрахованим, щоб не підхопити фашизм - потрібна регулярна профілактика. Причому в Україні така профілактика не є чимось звичним і буденним, а отже ми всі є у зоні ризику.

Але при цьому я повністю погоджуюсь з Денисом Казанським: "<a href="http://frankensstein.livejournal.com/555689.html" target="_blank">Когда государство отказывается выполнять свои функции и карать преступников, их начинает карать толпа. Когда государство не способно защитить своих граждан, они начинают защищать сами себя</a>". Насправді не така вже велика різниця між вчорашньою Одесою і тією ж Врадіївкою -  і там, і там фактично був самосуд, і там, і там насправді було за що, і тоді, і зараз у суспільства немає аж настільки великої довіри до прокуратури та судової влади, щоб сподіватись, що держава вирішить проблему сама. В усіх трьох випадках те, що сталось - не дуже добре, але воно було неминучим. Щоб такого не ставалось - необхідно, щоб влада вирішувала проблеми не чекаючи, поки їх почне вирішувати натовп.
plantago: (Default)
  У парку на одній з лавок продаються книжки:
- Шевченко
- Mein Kampf
- енциклопедія сучасної зброї
- камасутра
- штук п'ять релігійних
- до десятка різного роду дитячих.

Як кажуть — на всі смаки (а також — ось такі нині смаки).
plantago: (Default)
  Зводити демократію до виборів — це як зводити інтернет до монітора.
(С) не моє
plantago: (Default)
Проходив вчора через парк, на лавці розкладені книжки на продаж (нові). Ковзнув поглядом - в очі кинулись три книжки: перша - на обложці намальовані Маша і Ведмідь з російського мульсеріалу, друга - якась ікона, третя - на чорному фоні золотими буквами: "Adolf Hitler. Mein Kampf". Як кажуть - підбірка на всі смаки.
plantago: (Default)
Прочитав черговий допис Дениса Казанського, що нинішні поразки є закономірними бо ми за 23 роки, як то кажуть, "просрали всі полімери". Ну так, поляки молодці, що розвивали економіку і розбудовували свою країну, а українці цим не займались. Але. Чи можливо було тоді, у 1991 році проводити реформи типу польських? коли дуже й дуже значна частина громадян України від незалежності хотіла щоб не було дефіциту і у магазинах можна було купувати якісні закордонні товари? Особисто я в тому сумніваюсь.
Так, у нас економічні реформи проведені найгірше з усього колишнього СРСР, власне вони в нас фактично не проведені, на відміну від Росії, Казахстану і навіть Білорусі. Однак я не згоден, що нічого хорошого за цей період не було - йшла трансформація суспільства, виникали оті самі "паростки нової України", умовно кажучи, ми з "мишок" ставали "їжачками". І особисто моя думка - не факт, що хтось з екс-СРСР (крім Прибалтики, яка була особлива навіть до 91 року, їх правильніше порівнювати не з "братськими народами", а з країнами "соц.табору суворого режиму") досягнув кращих результатів, хіба Грузія та й то - далеко не факт. Ну просто ось такий в нас шлях - гуманітарно-антиекономічний.

А міняти одночасно і суспільство, і економіку спробував Горбачов.
plantago: (Default)
Росія нині просто революціонер у воєнній справі - весною вона придумала "вежливые войска", а тепер, схоже, вона вводить в Україну  "блудливые войска".

(no subject)

Thursday, 21 August 2014 17:43
plantago: (Default)
 О, вже вишку у Москві пофарбували... Якщо так піде і далі, то наступним прапором Росії буде біколор. :)
plantago: (Default)
 Останнім часом регулярно від самих різних людей чую про Таганрог та інші землі («Кубань — то ж взагалі...»), які в України відібрали більшовики, коли нав'язувати нам Крим. Причому, згідно міфу, відібрали їх у тому ж 53 році.
Ще рік тому подібне згадували хіба маргінали, а тепер просто йду про вулиці і чую... При цьому ні про Берестейщину, ні про Перемишль не згадують.

Ось такий він — український реваншизм.
plantago: (Default)
Представьте что вы король небольшой миролюбивой страны. Ваш сосед - огромная агрессивная держава, которая сильнее вашей страны в несколько раз. Ваш шпион донес, что через несколько лет вам об'явят войну под надуманным предлогом, в которой вы неизбежно проиграете. Ваша страна слабее во всем, кроме науки, культуры и образования.
Какие идеи вы постараетесь привить соседней стране, чтобы остановить ее развитие, а еще лучше - развалить ее на части?
(С)

 
 
Сиджу, читаю коментарі людей. Цікаво.
plantago: (Default)
Як на мене, одним з найбільш цікавим аргументом росіян-кримняшів є те, що в результаті вторгнення Росії до Криму там немає війни, як на Донбасі. Одразу згадується старий анекдот про дєдушку Лєніна: "...а мог бы и бритвочкой по горлу полоснуть".
plantago: (Default)
Нещодавно в розмові один росіянин сказав мені, що щось там ваші уніати... Перша думка одразу: "Які ще уніати в Україні?". А потім зрозумів про кого він. Однак така невеличка проблема в розумінні змусила трохи задуматись над практикою слововжитку. І після певних роздумів у мене вийшло, що назва "уніати" зустрічається (мені) переважно в історичному контексті, де мова йде про протистояння Церков (козаки вирізали уніатів та жидів), а якщо мова йдеться про більш нинішні часи, то говорять про "греко-католиків". Причому, здається, перелом проходить десь у 19 ст. Може на перший план починає виходити етнічне, а не релігійне? І українець-уніат стає своїм, бо українець, а не чужим, бо уніат?

Мова йде про Наддніпрянську Україну, ну і, звичайно, "на свій хлопський розум", без досліджень.
plantago: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] brother2 at новому средневековью - новых эльфов!
Разговоры о ситуёвине в одной восточноевропейской стране очень интересны в плане антропологии, только надо искать в них не смысл, а образы и структуру. Один из очень распространённых образов - это Галичанин.

Согласно представлениям Галичанин живёт в лесах, редко выходит к людям, неуязвим для большинства видов оружия, неассимилируем никакой культурой и никаким режимом, при этом галичанин умеет мастерски накладывать чары - всякий посмотревший в глаза Галичанину тут же испытывает непреодолимое желание одеть вышиванку, поесть борща и говорить мовой, причём ээфект способен длиться годами. Данные о внешнем облике Галичанина - совершенно противоречивые.

Если вспомнить, что в фолклоре и дотолкинистской литературе эльфы персонаажи скорее зловещие, и к человеку относящиеся когда как (кстати в толкинофильмах этот момент показан хорошо), но в основном как к средству, то - сабж.
plantago: (Default)
Originally posted by [livejournal.com profile] lev_apekushin at Географическое.
Иван Давыдов написал 4 строчки. Понравилось, захотелось продолжить:

Да мы не сильно квасили,
почти не хулиганили,
немного подонбасили,
немного полуганили.


Все, вроде, подготовили,
что надо - раздербанили,
но нас не приростовили,
но нас не прикубанили.

Мы с полок все подвымели,
одежду всю подштопали,
но так и не окрымели,
так не осевастопали.

Ну, что за несуразица?
Могли бы ощетиниться,
хотя бы отабхазиться,
отъюгоосетиниться.

Уедет ополченьеце,
и что же нам останется?
Немного почечениться,
слегка подагестаниться?

Нас мучает бессонница,
и в целом нездоровится…
Придется охерсониться
и однепропетровиться.

post

Tuesday, 10 June 2014 22:54
plantago: (Default)
Я не великий прихильник репостів, але "най буде".

Originally posted by [livejournal.com profile] protyv_vsih at post
... Меня зовут Диана Макарова.
Леди Ди – такой был мой ник по жизни и в ЖЖ.
Не виноватая я. Меня так назвали, разрешенья не спросив.
:)
Семь лет я вела свой блог в ЖЖ.. Семь лет я плавала в наших, не всегда уютных жежешечных морях, наблюдая за постепенным упадком ресурса, но упрямо не покидая его – несмотря на технические капризы движка, на отток людей из ЖЖ, на то, что ЖЖ уже давно не торт…
Вопрос верности и ретроградства.
Что доминировало – сложно сказать. Ставлю на верность.
Я любила эту площадку.

Когда российская контора СУПа ибигдановским человеческим голосом предложила мне стать главным редактором украинского сегмента, я пошла на это дело под обычным девизом «Ввяжемся в драку, а там посмотрим!»
Ввязалась, посмотрела.
Многое поняла. И драки случались.
много букофф )
Это была преамбула.


Дальше начался Майдан.
И в дни, когда не только украинский сегмент ЖЖ, но и прочий интернет-мир, говорили только о Майдане – главная, самая московская редакция ЖЖ, перестала брать мои подборки украинских постов вообще.

Они испугались.

Эти подборки были о Майдане, естественно – а о чём ещё они могли быть?
В начале декабря мне предложили «прекратить этот Майдан в ленте» - цитата.
Когда я удивлённо спросила – а как? А о чём тогда? А не охренели ли вы? – мне ответили, что нуууу… есть вот конкурсы всякие. Опять же блогтуры. Можно о ресторанах и кино.
Не Майданом, мол, единым. И вообще блогеров надо направлять на другие темы. Подальше от Майдана, подальше…
А если я не согласна, так извините.
- Извините… - сказала я, и положила заявление на стол.

И пошла на Майдан, отслеживая события сети изредка – потому что многие из тех, кто читает сейчас мой последний в Жж текст, знают, чем занималась я с декабря по – ох ты Господи, уже июнь, надо же…
Я слышала, что украинская контора ЖЖ развалилась, что коллектив уволился, но продолжает упорно колесить по блогтурам – но это уже было неинтересно.

Началась реальная жизнь. Начались события, в которых кровь, смерть, огонь, боль, надежда, ожидание, немыслимая человеческая самоотверженность и совершенно понятная человеческая трусость. И гонка, гонка – успеть…

Всё, что я хотела – успеть защитить ребят. Тех, кто стоял на Майдане, тех, кто сейчас едет на восток Украины.
Мы – я и моя команда – создали неофициальный фонд Дианы леди. Боже, нам даже некогда было придумать фонду название посерьёзнее, и зафиксировать его в каких-то документах.
Вы просто присылали нам деньги. А мы закупали на эти деньги всё, что может помочь нашей стране и лучшим её ребятам – победить на Майдане и остаться живыми, победить в войне и остаться живыми, залечить раны, ожоги, побои – и выжить.
Read more... )
Три дня назад на нашу деятельность наконец-то настучали.
Автор стука гордо говорит об этом http://londo-mallari.livejournal.com/186731.html, впрочем, таких авторов могло быть много. В бурных морях нашей уютной всякого плавает, знаете ли…

И я получила письмо счастья от конфликтной нашей, жежешечной комиссии.
Письмо гласило:
Read more... )

Уважаемый пользователь – то-есть я – письмо прочёл, плечами пожал и дальше побежал.
У меня грузились две машины на Славянск – две одновременно, представляете, сколько необходимых вещей мы передали на передовую?
Наш отчаянный драйвер уже написал отчёт об этой очередной доставке https://www.facebook.com/alexandr.nazarchuk.5
а журналист тоже спел тревожную песенку
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25414501.html

… это была седьмая поездка. И седьмая и восьмая машины, отправленные нами на Славянск.
(в том числе и нами – потому что чем дальше, тем больше фондов и частных лиц приносят к нам в дом адресные посылки «блокпосту Такому-то»)

Восемь машин за полтора месяца.
Более пятиста тысяч гривен, потраченных на нужды передовой, от нашего с вами Какбыфонда – не считая помощи беженцам, медикам, раненым…
Это была самая тревожная поездка.
Сидеть в Киеве, слышать крик в телефонной трубе:
- Останови его! Пусть не едет на наш блокпост! Здесь на подъездах сепаратисты. Расстреляют!
Трясущимися руками тыкать в кнопки телефона и слышать в трубе:
- Абонент поза зоною…
Далее бессилие и страшное чувство вины – все эти поездки были моей инициативой. Как жить, если вдруг случится что с ребятами?
Сутки ждать, пока прозвучит:
- Всё, я уже в Киеве. – от Саши.
- Всё, груз получен. Спасибо вам. Спасибо. – от ребят на блокпостах.
Нет, поверьте, мне было не до писем счастья от какой-то там конфликтной комиссии какой-то там жежешечки.

А конфликтная комиссия тем временем поспешно замораживала мои посты с реквизитами счетов и очень ждала ответа от меня. Очень ждала – иначе почему на следующий день, так и не получив весточки, выслала мне следующее письмо:
Read more... )
Текста стало больше, нетерпение комиссии явно возрастало.
Всё это напоминало известные ходки одного старика к одному морю. Невод забрасывался, но рыбка игнорировала – да и какая к чёрту рыбка, мы в дни гонки напоминаем себе и друг другу разве что жаб, измученных, тяжело дышащих…
Нам было некогда – у нас шла перепись вновь закупленных вещей и отправка-приём посылок. Бронежилеты одним. От других – медикаменты.
Участие в перевозке беженцев, координация спонсорской помощи от тех людей, которые хотели бы вручить суммы лично раненым и их родным.
И так далее…

Тогда в третий раз старик пошёл к синему морю, и в третий раз забросил свой невод.
И я получила от жежешечки третье письмо, в котором говорилось:
- Ну уважаемый же блогер, ну какого чёрта! Мы уже и так, и эдак стараемся, уже не только твои реквизиты заморозили, а и все посты с отчётами. А ты не звонишь, не пишешь. Забыла, наверное…
Read more... )
Как думаете, пора бы рыбке уже ответить на такую настойчивость конфликтной комиссии, а?
:)
Отвечаю:
ответ )
До встречи.
Ваша Леди.

Profile

plantago: (Default)
plantago

March 2016

M T W T F S S
 123456
78910111213
1415161718 1920
21222324252627
28293031   

Expand Cut Tags

No cut tags

Style Credit