plantago: (Default)
Читаю у багатьох, що активісти нинішнього Майдану дуже наївні, оскільки мало того, що не хочуть силовим шляхом показувати владі своє невдовлення, а навіть іншим це робити не дають. І що саме через мирність протестів влада не тільки не втікла з країни, а навіть відстояла Азарова.
Особисто я не схильний ідеалізовувати ненасильницький спротив - це лише інструмент і, як кожен інструмент, він не є апріорі найкращим рішенням для будь-якої проблеми чи достатнім сам по собі. Однак можливостей для силового варіанту, для насильницького спротиву тут і зараз я просто не бачу. Що нам пропонують прихильники силового варіанту?
Захопити АП, а також КабМін та ВР. Перш за все захоплення будь-якої з цих будівель є підставою для введенния надзвичайного стану на два місяці (у Києві та Львові - на три), а це комендантська година, надання представникам силових структур зупиняти і обшукувати будь-кого просто так, можливість вломлюватись у житло мирних громадян типу з обшуком і взагалі купа можливостей для терору власних громадян. Причому ніхто на Заході не зможе Януковичу нічого серйозного сказати ("Ай-ай-ай, недобре..."), бо все буде в рамках чинного законодавства про надзвичайний стан.  Ви впевнені, що в такій ситуації саме народ залякає владу, а не навпаки? Особисто я - ні. Окремо варто згадати ідеї захопити АП. Там що - постійно працює Янукович і без цієї будівлі він нічого не може зробити? Та він спокійно і вдома на золотому унітазі вирішить всі свої проблеми.
Розігнати Беркут? Ким? І не треба говорити про 800 тис. тих, хто вийшов - абсолютна більшість з них вийшла не для силового варіанту, ідея лізти під кийки і гранати беркутівців у них не викликає ентузіазму. Гаразд, є й ті, хто готовий до жорсткого силового зіткнення, будемо вважати, що парубки в масках, які воювали проти хлопців-строковиків були не провокаторами, а саме ентузіастами-революціонерами. Але скільки їх було? навіть якщо у натовпі були ті, які були готові піти на силовий варіант, але не пішли послухавшись Порошенка, і загалом "революціонерів-силовиків" було в три рази більше - чи достаньо цього для повноційної війни (не разової сутички, а серйозного протистояння) з Беркутом? причому Беркут озброєний, добре навчений і спрацьований, готовий без зайвих роздумів лупцювати будь-кого - і дівчат, і старих, і пресу...

Тобто навіть якби дійсно хтось хотів застосувати силу - я просто не бачу варіанту, який би призвів до позитивного розвитку для країни, а не для влади. Якщо хтось бачить те, чого не бачу я - покажіть, я готовий чесно про це подумати і, якщо це буде реальний варіант - я чесно визнаю себе неправим.

Ідея ненасильницького спротиву виникла ж не просто так, це певна реалізація порад дідуся Сунь-Цзи - бити туди, де супротивник слабший, а не туди, де він найсильніший. Диктаторські режими сильні силовими структурами, але мають слабке місце у ілюзорності легітимності та, зазвичай, поганим іміджем у демократичних країнах і саме на слабке місце цілить Майдан. Так, схоже, що Янукович і Ко врахували досвід 2004 року, виробили методи протистояння і так просто їх тепер не візьмеш, але це означає, що треба думати над тим, чим можна доповнити простий мирний спротив, а не фантазувати на тему, як було б добре дати в "гарбуза" Гарбузову та прикрасити "йолку" кабміном.
plantago: (Default)
Надибав цікаву розмову щодо назви "Україна": http://ua-etymology.livejournal.com/282251.html#comments ;
Не те щоб, але вирішив зберегти посилання, щоб під рукою було.
plantago: (Default)
Нещодавно (позавчора) трохи подискутував на тему концепції цивілізацій Гантінгтона. Особисто моя думка - Гантінгтон досить слабко розбирався в специфіці України, та й взагалі вона його не надто цікавила, а всю православну цивілізацію він розглядав через призму Росії. Та й взагалі у нього досить багато помилок - як у даних (наприклад щодо лінії цивілізаційного розлому в Україні), так і у прогнозах (Румунія з Болгарією вступили до НАТО, стосунки між Росією і Грузією не просто напружені - ці дві країни віддаляються одна від одної). Тобто загалом моє ставлення було приблизно як до ідей Рябчука або Гумільова - красиві метафори, які зручно використовувати для побудови своїх власних думок, однак на які не варто опиратись у серйозних прогнозах.
Але потім я подумав, що якщо в якості стержневої країни православної цивілізації взяти не Росію, а Україну, то виходить досить непогано - ми якось десь посередині між різними православними країнами і як раз наша внутрішня неоднорідність, різновекторність при умінні у випадку потреби все ж наладити діалог не зважаючи на всі розбіжності ("Україна колеться, але не розколюється" (С) Грицак) є з одного боку певною моделлю для православного світу (а він загалом дуже неоднорідний - Грузія, Румунія, Росія - кожна намагається йти у свою власну сторону), а з іншого - певним перехідником, який дає можливість поєднувати досить різні і не дуже сумісні між собою речі (йти одночасно на Схід, на Захід і розвивати власну самобутність? для України це абсолютно буденна задача).

UPD Мені тут нагадали про ідеологічне підґрунтя, на яке можна спертись, розвиваючи ідею України як головної православної країни - хоч Москва і Третій Рим, але ж Київ - Другий Єрусалим. ;-)

Profile

plantago: (Default)
plantago

March 2016

M T W T F S S
 123456
78910111213
1415161718 1920
21222324252627
28293031   

Expand Cut Tags

No cut tags